До музики його привела сама доля, а талант, працьовитість і шляхетна натура допомогли досягти заповітної мрії — створювати музику. Розпочавши професійну освіту лише в 29, у 44 він став викладачем Львівської консерваторії. Митець з європейською ментальністю і широкою українською душею — це Роман Сімович (1901-1984).
Сімовича недарма називають першим галицьким композитором-симфоністом. Десятки творів Сімовича у жанрах симфонії, симфонічної поеми, увертюри, сюїти, балету – це зразки нового типу українського програмного симфонізму, що увібрали в себе народний колорит: буковинський, галицький, гуцульський та східноукраїнський. Національні мотиви він вдало поєднував з романтичними традиціями, створюючи неперевершені твори, що не втрачають своєї актуальності й оригінальності і сьогодні. Чим найбільше вирізняся Сімович серед колег, так це особливим тембровим чуттям, що врешті й стало ключовою рисою його симфонічного хисту.
Своїми знаннями митець охоче ділився з молодим поколінням. У той час, коли колеги з захопленням говорили про майстерність оркестровки творів Сімовича, студенти не пропускали жодної з його лекцій.
Це й не дивно, адже Роман Аполлонович володів не лише найкращими професійними, але й людськими якостями. Студентка його класу з інструментування Оксана Захарчук описує Сімовича як врівноваженого, маломовного чоловіка, водночас чуйного до потреб іншої людини, готового уважно вислухати і допомогти: “Роман Сімович був людиною кришталевої душі з високоморальними принципами доброчесності, порядності та рідкісної глибокої духовності… Спілкуватися з професором було дуже приємно – душу наповнювала радість, хотілося жити і приносити людям радість, творити добро.” “В класі Сімовича стояла рівна, навіть лагідна тиша. Його мова була спокійна, тиха, некваплива, йшлося про закони творення музичних форм, таємниці оркестрового письма”. З великою повагою студенти ставилися до предметів, що викладав Сімович, уникаючи запізнень і невиконананих завдань, адже в класі було створено сприятливу атмосферу взаємоповаги та підтримки. Його учень, майбутній музикознавець Ярема Якубʼяк згадує: “У післявоєнні десятиліття серед професури Львівської консерваторії було декілька осіб, що привертали до себе особливу увагу. Серед них і Роман Сімович – пунктуальний, стриманий у поведінці і судженнях, … та з усього, що він робив, виходило одне – самопосвята справі української музики. Він був чудовим фахівцем – це знали всі. Його авторитет серед студентів без жодних спеціальних зусиль з його боку був великим і незаперечним…”.
Коло образів творів Романа Сімовича доволі широке. У симфонічній музиці композитора найяскравіше представлені дві сфери: лірично-пісенна та епічно-героїчна. Серед семи симфоній історична тематика найяскравіше відтворена у його Четвертій симфонії, присвяченій козацькому ватажкові Северину Наливайку. Образ Наливайка зацікавив Сімовича влітку 1951, коли він відпочивав в Острозі – прадавньому місті козацької слави й духу українства. Окрім мальовничої природи, митець відкрив для себе пісенну творчість цього краю, просякнуту історичною правдою. Записуючи почуті пісні, у нього зріє задум нового симфонічного полотна – програмної “Героїчної” симфонії. Таким чином, у доробку Сімовича постав яскравий твір, що поєднав у собі ліризм, динаміку, народнопісенні мотиви та граничний драматизм образів.
Саме цю симфонію почули слухачі Львівського органного залу 13 травня у виконанні Академічного симфонічного оркестру Луганської обласної філармонії під батутою Івана Остаповича на концерті «Українська симфонічна музика 1950-х» в рамках серії Історичних концертів в Органному. Повтор програми відбудеться 19 травня, тож ті, хто пропустив цю визначну подію, матимуть шанс почути Симфонію №4 Романа Сімовича наживо.
Текст: Вікторія Антошевська
Фото: Євген Червоний
Comments