В останній день зими Львівський академічний будинок органної та камерної музики запропонував своїм слухачам нову подію в межах стратегії з промоції української класики Ukrainian Live – світову прем’єру Симфонії Олександра Родіна під назвою «Романтична».
Це вже четвертий твір в жанрі симфонії, написаний спеціально на замовлення Львівського органного залу. Якщо замовлення музично-сценічних творів оперними театрами є сталим явищем, то запити на створення симфонічної музики в Україні залишаються рідкістю. На згадку приходить хіба що Симфонія №3 «Любов» Богдани Фроляк, написана для Львівської національної філармонії, Симфонія №7 “Високий замок” Євгена Оркіна на замовлення оркестру INSO-Львів та ще кілька окремих симфонічних композицій у різних жанрах. Тож, особливо цінно, що ініціативи замовлення симфоній командою Львівського органного залу демонструють таку систематичність і розвиток.
Мистецтво країни, яка живе и бореться, країни у війні – мимоволі є дзеркалом її життя, думок, емоцій, прагнень, втілених у мистецтво. Всі три попередні симфонії, замовленні Органним залом й позначені диханням війни та її відлуннями, об’єднали в проєкті митців з різних регіонів України. Першою стала прем’єра Симфонії № 3 «Переможної» київського львів’янина, артиста-віолончеліста ансамблів «Київська камерата», «Нова музика в Україні», «Гольфстрім» Золтана Алмаші (премʼєра 18 лютого 2024). Наступною композицією була «Симфонія Незламності» Олега Безбородька, завідувача кафедри спеціального фортепіано №1 Національної музичної академії України (премʼєра 25 серпня 2024), далі – Симфонія Дмитра Малого, старшого викладача кафедри композиції та інструментування, теорії музики Харківського національного університету мистецтв (премʼєра 27 жовтня 2024), в якій, за словами автора «є все: крик, сльози, молитва, радість, боротьба, перемога, туга за загиблими».
Черговий твір з цього проекту представлений композитором, піаністом і актором Олександром Родіним, який у своєму мистецькому становленні об’єднав Чернігів і Одесу, є лауреатом численних мистецьких премій і нагород, митцем, який співпрацює з найркащими оркестрами й театрами Києва, Львова, Одеси, Каунаса, Вільнюса.
У жанрі симфонії митець представляє твір удруге (першою була «Симфонія місячного світла» для симфонічного оркестру і сопрано-соло, 2010), хоча в його доробку є вже масштабна група різножанрових низка оркестрових композицій: «Художник Ваган» для симфонічного оркестру та відео (2012), Сюїта «Книга сновидінь» для струнних та ударних з фортепіано (2014), Сюїта з музики до балету «Вій» (2020), котрі є в репертуарі Національного симфонічного оркестру України; Симфонічний цикл «Барахолка» (2021), Фантазію на тему «La Follia» для симфонічного оркестру та «Сім останніх Слів Ісуса на Хресті» виконував Національний одеський філармонійний оркестр, йому ж присвячено твір «Після прочитання Лавкрафта» для струнних (2020), що виконувався у Львові камерним оркестром Львівської національної опери.
Звичайно ж, не оминув автор і тему війни. У квітні 2022 року під обстрілами і поміж сиренами повітряних тривог в Києві постала композиція для симфонічного оркестру «Святий Боже» яка, за словами композитора, уособлює «світло, бо саме воно стає єдиною зброєю проти темряви в руках митця». Іще один його меморіальний твір, «Liber tango», присвячений пам’яті головного диригента камерного оркестру «Гілея» Херсонської обласної філармонії Юрія Керпатенка, безжально страченого окупантами за відмову співпраці. Цілу композицію утворили фрагменти з різних творів Олександра Родіна, чиїм творчим вечором «Варіації на тему війни» відкрився проект «Нова музика України», започаткований Одеською оперою.
З усього вищеназваного очевидно, що Олександр Родін у своїх музичних задумах мислить яскравими сюжетно-образними категоріями, в програмних назвах подає символьні орієнтири для слухацької аудиторії, скеровуючи її до конкретного змістового наповнення. Але цього вечора було дещо інакше.
Твір, написаний на замовлення Львівського органного залу, виконав високопрофесійний колектив – Академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії під дириґуванням Івана Остаповича. Вперше серед оркестрових творів автора йому дана вельми узагальнена програмна назва «Романтична». Доволі неочікувана структура симфонічного циклу – шість різних за розміром, стилево і образно контрастних частин, які не мають окремих підзаголовків і не вкладаються в категорії сонатно-симфонічної логіки.
Симфонію відкриває невеликий неоромантичний пролог, в якому переосмислюється й переінтоновується генеральна висхідна тема-поспівка, що пронизує собою весь цикл. За ним слідує енергійна і життєрадісна частина рондоподібної форми (скоріш властива для традиційних симфонічних фіналів). Наступним є гротескне скерцо, в центрі якого початкова тема переростає в болісне Lamento. Далі слідує химерний вальс з солюючою скрипкою, якій доручена жорстка ламана мелодія. У найбільш розгорнутій п’ятій частині дзвонові звучання глокеншпілю поступово трансформуються в оглушливо-страхітливі механічні, урбаністичні ритми, які в центрі частини змінюються медитативно-остинатними формулами фортепіано.
І, нарешті фінал: основну тему, якою починався твір, інтонує віолончель. Її драматичний монолог кількома хвилями розростається до грандіозних емоційних вибухів оркестру, залучаючи максимум тембрів і завойовуючи весь можливий звуковий простір, накриваючи потужною експресивною звуковою хвилею весь простір слухацького залу.
Така драматургія і добір засобів спрацьовує ідеально – публіка просто вибухає оваціями.
Протягом усього твору зберігається враження, ніби спостерігаєш за театральним дійством, настільки рельєфною, виразною, подієвою і образно яскравою є музика Олександра Родіна. І що важливо: митець вільно послуговується доволі великим арсеналом композиторсько-технічних засобів, залишаючись дуже демократичним, відкритим, доступним для найширшого слухача. Його твір говорить про різні сторони буття, про складні відносини людини і сучасного світу, про її вразливість і страхи, про щоденну боротьбу і самоствердження. Кожен, хто прийшов у зал резонує у цьому багатому образами й емоціями творі на щось своє, важливе і сокровенне.
Першовиконання твору записувало Радіо Культура, а це не лише свідчить про найякіснішу фіксацію виконання, але й гарантоване подальше поширення сучасної української музики.
В одному з інтерв’ю композитор Олександр Родін сказав: «Якби я мислив словами, як письменник, то записував свої думки літерами, а якщо був би художником, то представляв свої візуальні творіння олівцем чи пензлем. Але я мислю музичними образами – й так народжується музика…». І справді, зримість, образність його оркестрової музики настільки виразна, що, можливо, надихне хореографів на її сценічне прочитання – цей потенціал нової композиції ще чекає на свою реалізацію…
Текст: Роксоляна Гавалюк
Фото: Євген Червоний, Людмила Бурда
Стаття вперше опублікована на mus.art.co.ua
Comments