У рамках великого проєкту інклюзивності, який запустив Львівський органний, ми проводимо серію інтервʼю з відомими людьми у світі культури, музики, інклюзії та підтримки військових.
Першим пропонуємо вашій увазі інтервʼю з професоркою, музикознавицею, Любовʼю Кияновською.
Людмила Бурда:
– Ми у Львівському органному залі прагнемо, щоб музика була доступною усім. Наша команда працює над великим проєктом з підвищенням доступності та інклюзивності. Сьогодні про використання музики в інклюзії та її відновлюваний вплив на людину ми розмовлятимемо з музикознавицею та професоркою пані Любою Кияновською.
Чому музика важлива і як вона впливає на наш емоційний стан?
Любов Кияновська:
– Надто багато людей вже зараз, а ще більше після війни, коли почнеться повний прояв посттравматичного синдрому, стикається з дуже великими проблемами психоемоційного характеру. Вже про це говорять зараз психологи. Чи може в цьому допомогти музика? Колосально.
Світ давно прийшов до висновку, що мистецтво, особливо музика або музичний театр (нагадаємо тут психодраму Морено) мають колосальний позитивний вплив на можливість людини вийти зі стану психічної травми і позбутися найважчих її наслідків: немотивованої агресії, депресій, суїцидних думок, розладів сну і так далі. Музика в тому відношенні є надзвичайно сильною.
Але я би хотіла звернути увагу на ще одну особливість у зв'язку з вашим проєктом, де буде виконуватися симфонія Олега Безбородька, яка пов'язана з переживаннями у стані війни. У такому стані, власне, в стані екстремальної загрози, дуже часто люди виявляються самі собі психологи, музичні психологи. Пригадайте, будь ласка, як часто наші герої, коли їх вели на розстріл, що вони робили? Співали. Або Гімн України, або “Червону калину”, або щось, що становило їх духовну опору, щоб в той останній час “не розклеїтися”, щоб зберегти гідність до останніх секунд свого життя.
Пісня їм в тому допомагала. Ще ближчий приклад. Подивіться, на тих людей, що ховалися в перші дні війни в метро. Тисячі, тисячі людей. Відомий є соціопсихологічний ефект, коли збирається натовп, більше ніж 10 тисяч осіб, особливо якщо є така екстремальна ситуація, вибухає агресія. Чим гасили наші люди цю агресію? Вони всі разом співали. До того ж співали не вульгарний якийсь репертуар наших, прости господи, “зірок”. А вони співали ті пісні, які несли в собі ментальний код. Вони співали “Червону калину”, вони співали ліричні пісні. Вони співали те, що було в глибині їх підсвідомості. Музика єднає, музика лікує, і це дуже важливо.
Л.Б.: – Львівський органний зал прагне, щоб під час великої війни музику почуло якомога більше людей. Зараз ми працюємо над проєктом реалізації пандуса, щоб зробити наш концертний зал ще доступнішим. Статика говорить, що це людям потрібне: в 2022 році в Органному залі кількість відвідувачів сягнула 23 тисяч, а вже в 2023 році до нас прийшло 50 тисяч людей, які прагнули полікувати свою душу.
Л.К.: – Я тут хочу вам сказати “браво”, браво тому маркетингу, який ви зуміли побудувати дуже грамотно і професійно.
Програми самі підібрані надзвичайно ретельно і відповідально. Те, як ви будуєте рекламу своїх подій, як ви використовуєте розумно соціальні мережі, бачу, що ви працюєте на найвищому професійному рівні, й це є результат.
Так, для людей особливо зараз музика дуже потрібна. Вона дозволяє в певний момент зняти той колосальний стрес.
Я дозволю собі тут ще один приклад навести. В нашій родині загинув на фронті, ну, мій племінник. Його мама – людина дуже нам близька. Я бачу, наскільки їй після тої страшенної трагедії, потрібна музика. Вона охоче приходить, вона реагує. Все-таки музика очищає.
Ми не беремо зараз іншої сторони медалі. Бо певного типу музика лікує, певного типу руйнує, певного типу маніпулює свідомістю. Це також існує, але ми говоримо про ті найбільш шляхетні результати, які можна досягнути за допомогою музики.
Що ж торкається інклюзії в її прямому розумінні. Цілий світ дуже активно користується музикотерапією для лікування аутизму, для корекції людей синдромом Дауна, навіть для корекції людей, які мають проблеми з опорно-руховим апаратом. Так що це відомий факт.
Л.Б.: – Ми звертаємо увагу, що зараз багато військових в час своєї відпустки йдуть в наш зал, вони радо слухають музику, іноді проходять навіть заздалегідь і слухають репетиції.
Л.К.: – Люди з особливими потребами вільно не можуть розпоряджатися своїм тілом, і для них це надзвичайно великий виклик і дуже велика травма. У всіх театрах, де я буваю на Заході, є пандуси. Не було такої вистави чи концерту, де би було менше ніж 10-20 людей, які приїхали на візочках, і це прекрасно насправді. Для них власне музика відіграє ще більшу компенсаторну роль, бо вона дає компенсацію за якісь втрати і травми. Вона для них відіграє значно більшу компенсаторну роль, аніж для інших слухачів, у яких є ще поза тим тисяча різних інтересів.
Тому встановлення пандуса – це надзвичайно правильне рішення, рішення благородне, яке я винятково підтримую в вашій діяльності.
Л.Б.: – Дякуємо. У межах цього проєкту ми даємо слово музиці як універсальній мові людства. 25 серпня у Львівському органному залі відбудеться премʼєра Симфонії Незламності Олега Безбородька, написаної на замовлення концертного залу.
Команда Органного залу дбає також про те, щоб українська музика звучала, щоб наші українські композитори мали змогу писати музику, і щоб вона виконувалася
Л.К.: – Якраз на це я хочу теж звернути виняткову увагу, бо музика має ще одну унікальну, дивовижну і дуже таємничу властивість. Вона здатна, як жодна інша форма чи від мистецтва, відчути те, що діється і те, що насправді відбувається в нашому оточенні.
Те, що зараз наші музиканти і композитори є настільки активні, що виникають численні артефакти, дійсно варті уваги і пов'язані з почуттям resistance, як кажуть англійці, протесту, захисту, незламності, це, я вважаю, надзвичайно суттєвий знак того, що ми обов'язково переможемо і виграємо. Тому що, коли певний соціум приречений на поразку, він ніколи не залишить після себе певного музичного знаку. Він не залишить по собі певної музичної пам'ятки, а простіше не зможе виразитися в музиці.
Я вам зараз теж наведу один факт, який ви всі знаєте, але не звертаєте на нього увагу. Подивіться, російська окупація Львова тривала 50 років, навіть трохи більше. Ні одного видатного композитора, ні одного видатного російського музичного твору у Львові не було створено. Водночас ті, хто були тут натуральною часткою нашого полінаціонального суспільства – вірмени, поляки, австрійці, чехи – всі вони залишили по собі вартісні музичні пам'ятки. Ну, звичайно, автохтонна культура українська тут була фундаментальна, але оце є знак.
І те, що зараз українці творять, не зважаючи на окупацію, на страждання, на смерті близьких, це дуже позитивний знак і обнадійливий. І Симфонія Незламності, і я знаю, що твір також змісту є у Золтана Алмаші, є Героїчна увертюра Віктора Камінського, Богдана Фроляк, який чудовий твір написала!.
Тобто, у композиторів є свідомість того, що цей дух не знищений і ця земля не здолана. І, як мені видається, це головний меседж, який зараз несуть у світ українські музиканти й композитори. Так, це справді є, так і треба, навіть в найтемніші часи писати про те, що ми відчуваємо, це треба передавати, щоб воно залишилося в історії.
Comments